Mario Tama/Getty Images News/Getty Images
Ви домовляєтеся зустрітися в певному місці в певний час і з нетерпінням чекаєте на розмову з другом. Це схоже на будь-яку зустріч за кавою чи посиденьки, але замість того, щоб відвідати новий бар чи кафе, ви зобов’язалися сидіти вдома, наодинці, перед комп’ютером.
Я багато говорю про переваги Skype з 2010 року, коли я поїхав навчатися, і почав покладатися на цей безкоштовний сервіс відеозв’язку, щоб підтримувати контакт із друзями та родиною вдома. Я вважаю, що Skype допоміг мені зберегти ці стосунки, і навіть проходив співбесіди на стажування — включно з цим — через Skype.
Але навіть коли Skype наближається до свого десятирічного ювілею у серпні, ми досі не встановили правил етикету для розмов у Skype, як це зробили для телефонних дзвінків і зустрічей у реальному житті.
Найважливіше питання, на мою думку, полягає в тому, що ми не домовилися про те, наскільки обов’язковим є “побачення” у Skype. Чи має несподівана подія в реальному житті перевагу над заздалегідь запланованою віртуальною зустріччю? Може здатися грубим виправдовуватися, щоб піти сидіти перед комп’ютером, — але скасувати зустріч у Skype може бути так само неприємно, як і “злити” зустріч у реальності.
Побачення у Skype займає якесь невизначене місце між спонтанним телефонним дзвінком та обідом, і ця невизначеність посилюється постійною можливістю того, що інтернет-з’єднання однієї зі сторін працюватиме недостатньо добре для підтримки відеодзвінка. Urban Dictionary, найавторитетніше джерело, навіть згадує цю дилему у своєму визначенні “побачення у Skype”: “Бро, мені треба знайти сигнал Wi-Fi, у мене побачення у Skype!”
Все це може здатися надмірним зусиллям, але планування часу для спілкування у Skype може бути важливим для підтримки “теплих” стосунків, доки ви не зможете зустрітися особисто. Робін Данбар, провідний антрополог з Оксфордського університету, стверджує, що нові технології, як-от Skype, можуть насправді подовжувати життя стосункам.
Минулого року Данбар очолював команду соціальних науковців, які вимірювали задоволеність людей після спілкування з близьким другом через різні типи медіа, включно з телефонними розмовами, Skype, особистими зустрічами, текстовими повідомленнями та миттєвими повідомленнями. Не дивно, що розмови віч-на-віч були найбільш насиченими — але Skype посів міцне друге місце. Данбар припустив, що різницю створює веб-камера: “Якщо ви можете бачити іншу людину, ви можете вловлювати сигнали,” — сказав він. “Коли ви жартуєте чи іронізуєте, саме вираз обличчя дійсно це видає”. Задоволення від взаємодії також походить від миттєвої реакції: “Поки ви це кажете, інша людина вже реагує”.
Звісно, якщо широкосмуговий доступ до інтернету працює належним чином у всіх.
Я вірю, що кожна людина має свою історію, і жодна з них не буває неважливою. Моє завдання — помічати, слухати й розповідати так, щоб слова торкалися серця. Адже саме через історії ми краще розуміємо себе і світ навколо.